В Україні переходять від декларацій до практичних кроків у створенні власних незалежних каналів зв’язку для Збройних сил.
Компанія STETMAN зареєструвала супутникову мережу UASAT NANO та готується до першого тестового запуску апарата, пише itc.ua.
У грудні 2025 року Україна подала заявку на реєстрацію мережі UASAT-NANO до International Telecommunication Union. 17 лютого 2026 року вона з’явилася в офіційній публікації BR IFIC Space, що означає проходження початкової регуляторної процедури.
Згідно з даними ITU, мережа працюватиме на низькій навколоземній орбіті на висоті близько 550 км. Перший супутник планують запустити у жовтні 2026 року. Апарат матиме тестовий характер і використовуватиметься для перевірки технологій та моделі керування майбутнім супутниковим угрупуванням. Місце на ракеті вже заброньовано.
Повноцінне розгортання мережі заплановане на 2027 рік. На першому етапі на орбіту мають вивести 120 супутників із подальшим щорічним нарощуванням кількості. Серійні запуски передбачають співпрацю з міжнародними пусковими операторами. У 2027 році компанія розраховує забезпечити для ЗСУ від 30 до 50 тисяч абонентських терміналів.
На початковому етапі супутники вироблятиме іноземний підрядник, після чого виробництво планують поступово локалізувати в Україні. Проєкт позиціонують не як масовий комерційний інтернет, а як захищену інфраструктуру для державних органів, спецслужб і військових. В межах однієї країни мережа зможе підтримувати до 100 тисяч терміналів. Окремий напрям роботи - підвищення стійкості системи до засобів радіоелектронної боротьби.
Паралельно STETMAN розгортає наземну інфраструктуру, зокрема станції, шлюзи та ядро мережі. Для цього компанія планує залучити близько 50 ІТ-фахівців і проводить навчальні програми. Ядро мережі мають побудувати на архітектурі 5G.
Окремо держава опрацьовує ідею створення військового мобільного оператора. Наприкінці січня 2026 року було подано зміни до плану розподілу радіочастот, які відкривають можливість розгортання захищених приватних 4G/5G-мереж для ЗСУ. Розглядаються два варіанти: ізольована мережа з власним ядром і частотами або модель віртуального оператора на базі цивільної інфраструктури.
За оцінками експертів, така мережа зможе забезпечувати зв’язок у радіусі до 30 км від лінії бойового зіткнення та слугуватиме резервом у разі перебоїв із супутниковим інтернетом. Водночас вона не здатна повністю замінити супутниковий зв’язок через залежність від наземної інфраструктури та вразливість до ударів.
