18.03.22 

ImageЯк Повітряні сили обороняють українське небо від російської авіації, чи швидко наші бійці можуть опанувати західні літаки та системи ППО і чому не варто ігнорувати сигнали повітряної тривоги – розповів  спікер командування ПС Юрій Ігнат.

– Яка наразі у нас ситуація в небі? Наскільки я розумію, ворогу так і не вдалося зайняти домінуюче положення, попри всі заяви.

– На початку повномасштабної війни 24 лютого ворог завдав масований ракетний удар. В хід пішли ракети "Калібр", "Іскандер", Х-55, Х-101 та інші. Першими цілями стали наші Повітряні сили: радіолокаційні станції, зенітні ракетні війська, військові аеродроми та авіація. Плюс противник намагався вразити командні пункти. Вони планували вивести все з-під контролю. Однак ми готувалися до таких сценаріїв, спрацювала розвідка, тому успішно вивели з-під удару майже всю техніку та людей.

Їхнє міноборони звітує, що у нас знищено 90% аеродромів та майже всі зенітні ракетні війська. Якщо так, то яким чином ми за два дні збили 16 цілей і продовжуємо їх знищувати? Ворог не має домінуючого положення в нашому небі. Частково він контролює повітряний простір, бо навезли дуже багато С-300, "Буків" і "Панцирів", але їх поступово знищують і "Байрактари", і артилерія.

Небо вище Києва, Житомира та Харкова – це основні точки заходу їхньої авіації. Вони регулярно, як по годиннику, заходять великою групою літаків і, не входячи в зону ураження нашої ППО, бомблять передусім мирне населення. Але ми знаємо де це відбувається, беремо це до уваги, оперативно коригуємо свою роботу і відпрацьовуємо по них.

– Ворожа авіація змінювала тактику щонайменше двічі. Спочатку було сподівання, що наші Повітряні сили виведені з ладу, але ми швидко довели, що це не так. Потім вони зрозуміли, що не вдається знищити військові об'єкти і вдалися до терору мирного населення, скидаючи некеровані бомби на житлові квартали Харкова, Чернігова, Маріуполя тощо. Це нова тактика?

– Так, вони самі зізнаються нашим слідчим органам, що їхнє командування дало команду, наприклад в Харкові, бомбити мирні будинки. Кажуть: "в нас були координати та цілі, ми по ним відпрацювали, летіли назад і побачили, що це багатоповерхівки". У них всіх є легенда при потраплянні до полону. Однак більшість населення РФ підтримує дії терориста Путіна, вони не проти, аби нас знищували. Російські пілоти нічим не відрізняються від того населення.

Тактику вони змінили, тому що зазнають колосальних втрат. Коли підтвердяться нові дані, то незабаром будемо мати "ювілей" – 100 збитих літаків (всього на початок війни вони зібрали 450), а по гелікоптерах вже досягли цієї цифри (всього було 250). Наша ударна авіація та артилерія вдало відпрацьовує по їхнім засобам ППО, знищено під півсотню одиниць, дещо вдається захопити.

– Російських пілотів відправляють "на убой", вочевидь, аби вони не давали свідчення у Гаазі. Чи як інакше пояснити ці історії про парашути, які не розкрилися після катапультування?

– Ну так, у них же сучасні нові літаки, але чомусь то не спрацьовує крісло-катапульта, то парашут не розкрився. Усе це дивно, як на такій новій техніці не спрацьовує те, що зберігає життя пілота. Найдорожче, що є у збройних силах, – це пілот, його підготовка обходиться у десятки, а то й сотні мільйонів.

– Українці та громадяни інших країн, особливо тих, що входять до НАТО, просять закрити небо над Україною або надати нам літаки, системи ППО та ПРО, аби ми самі це зробили. Який із варіантів для нас найкращий?

– Зрозуміло, що літати тут і перекривати небо своїми силами вони не будуть. Бо тоді пілотам країн НАТО доведеться сідати у Польщі чи Румунії, і якщо росіяни завдадуть ударів по тих аеродромах, то Альянсу доведеться вступити у війну, а вони цього не хочуть. Тому Україна пропонує альтернативу: дайте нам як радянські літаки (МіГ-29, Су-24 і Су-25), так і західні (скажімо, вживані F-15 та F-16).

Якщо нам передадуть американські літаки, для початку хоча би дві ескадрильї (по 12 одиниць кожна), то їхнє озброєння допоможе на рівні битися в небі із переважаючою кількістю російської авіації. Американці запитують: хто ж на них буде літати? Є молоді пілоти-випускники вже з досвідом роботи на бойових винищувачах, плюс є море льотчиків-запасників, які постійно скаржаться, що їх не беруть у військоматах.

Пілоти є, літаків на всіх не вистачає. Якщо нам дадуть ці літаки, то ми своїх перевчимо за два-три тижні. Вони пройдуть підготовку в різних країнах, де є авіаційні тренажери, потім відпрацюють справжні польоти і можна йти в бій. Звичайно мистецтво важливе, але західні літаки зі своїм озброєнням, активними головками самонаведення, кращі за російські, і ми з ними можемо швидко розібратися. Ми реалісти, нам вистачить F-15 та F-16 у певних модифікаціях.

Також нам допоможуть системи ППО, ті ж С-300 та "Буки", наприклад, з країн Варшавського договору. Але хотілося би отримати і сучасні мобільні системи середньої дальності. Працювати на них набагато простіше, аніж на радянських. Скільки би хто не говорив, що вони надто складні для українських бійців, профільним зенітникам не так важко швидко розібратися що там до чого. Це нам би дуже допомогло контролювати український повітряний простір.

– Багато цивільних у відносно безпечних містах починають ігнорувати сигнали повітряної тривоги. Хоча це відбувається і там, де регулярно падають по кілька ворожих ракет, наприклад, у Києві. Що би ви хотіли передати цим людям?

– Коли ми подаємо сигнали тривоги, то це точно достовірні дані. Тому ігнорувати їх – це на свій страх і ризик. Звичайно, краще як мінімум відійти подалі від військових об'єктів, які можуть бути цілями. Але, як ми бачимо, противник завдає ударів і по телевежах, і по спорудах ОДА, біля яких люди люблять гуляти з колясками, і так далі.

Завдання влади – попередити, що летить ракета. Більшість ракет ми виявляємо, бачимо звідки здійснюють пуски і напрямок польоту. Якщо вона летить, наприклад, з Криму в напрямку Києва, то по дорозі поетапно включається повітряна тривога. За алгоритмом ми прораховуємо, куди вона може влучити. Але зафіксовані і випадки, коли пуски робилися зі стратегічних ракетоносців, навіть з Каспійського моря – це дуже важко відстежити.

Тому в будь-якому разі, коли йде сигнал повітряної тривоги – то треба вживати заходів власної безпеки.

– Паралельно із міфом про "другу армію світу" розбивається і легенда про високоточну російську зброю? Адже бачимо, що ці ракети часто, вочевидь, не долітають до своїх цілей та падають на житлові будинки.

– Так, їхня точність під великим питанням. Вони можуть втратити ціль і на якомусь етапі просто впасти. Плюс із ППО, винищувачів та навіть ПЗРК їх іноді збивають, хоч це і дуже складна мішень.

– НАТО каже, що будь-яке вторгнення на територію країн Альянсу буде розцінене як напад із відповідними наслідками. Ми вже бачили, що російський військовий безпілотник літав над Польщею, ще один розбився у Загребі, при чому навіть місцева влада каже, що він був оснащений бомбою. Що ще має статися, аби НАТО зрозуміло, що це вже війна і проти нього?

– Вже сталося найгірше, Путін погрожує ядерною зброєю. Коли мова зайшла про те, що нам передадуть літаки, то він того ж дня за кілька годин до публічних заяв сказав, що приводить сили стримування у бойову готовність. Тобто запустив механізм націлювання ядерної зброї на ті країни, які допомагають Україні. І тоді вони різко змінили свою позицію.

Однак впевнений, що розвідки США та Великобританії знатимуть наперед, коли щось може статись глобальне. Тож на безпілотники, вочевидь, НАТО жорстко реагувати не буде. Має з'явитися якась явна небезпека по стосунку до їхніх країн, наприклад, превентивні удари, які часто звучать в заявах Путіна.

Тому зараз ми розраховуємо на їхню фінансову підтримку, санкційний тиск та військову допомогу. Найбільше нам зараз треба безпечне небо, бо хто володіє небом, той переможе. Поки що ми утримуємо повітряний простір своїми силами, але противник нарощує сили, тому від партнерів нам потрібне все те, про що ми говорили: винищувачі, ударна авіація і засоби ППО середньої дальності.

В ідеалі нам потрібна і протиракетна зброя. За даними Пентагону, по Україні випущено вже понад 900 ракет. Хоча вони звісно мають якийсь ліміт, розвідка доповідає, що ракети вже закінчуються, вони їх бережуть на випадок інших сценаріїв розвитку подій.

Источник РБК-Україна