22.03.22 

ImageКожної ночі українські льотчики, такі, як Андрій, сидять у авіаційному ангарі, місце якого не розкривається, чекаючи доки напруга не розірветься звуком однослівної команди: "У повітря!"

Андрій сідає у свій надзвуковий літак Су-27 і швидко рулить до злітно-посадкової смуги, щоб якомога швидше злетіти в повітря. Він злітає так швидко, що ще не знає своєї місії на ніч, хоча загальна картина завжди та сама - бій з російськими ВПС, які значно перевершують за чисельністю, але поки що не змогли отримати контроль неба над Україною.

"Я не роблю жодних перевірок", – сказав Андрій, пілот Повітряних Сил України, якому не дозволили назвати своє прізвище чи звання. - "Я просто злітаю".

Майже місяць після початку бойових дій одним із найбільших сюрпризів війни в Україні є нездатність Росії перемогти українські ПС. Військові аналітики очікували, що російські сили швидко знищать або паралізують українську протиповітряну оборону та військову авіацію, але цього не сталося. Натомість повітряні бої в стилі Top Gun, рідкісні в сучасній війні, зараз вируюють над країною.

"Кожний раз, коли я злітаю, це для справжнього бою", – сказав Андрій, якому 25 років, і він здійснив 10 вильотів на війні. - "У кожній сутичці з російськими літаками немає рівності. У них завжди в повітрі в п’ять разів більше літаків".

Успіхи українських льотчиків допомогли захистити українських солдатів на землі та запобігти більш широким бомбардуванням міст, оскільки пілоти перехопили кілька російських крилатих ракет. Українські чиновники також повідомляють, що військові країни збили 97 російських літаків. Цю цифру неможливо перевірити, але зім'яті залишки російських винищувачів падали на річки, поля та будинки.

Повітряні сили України діють майже в повній секретності. Їх винищувачі можуть злітати з аеродромів на західній Україні, з аеропортів, які були бомбардовані, але зберігають достатньо злітно-посадкової смуги для зльоту чи посадки - або навіть з автострад, кажуть аналітики. Чисельність росіян значно перевершує, як вважають, вона виконує близько 200 вильотів на день, а Україна - від 5 до 10.

Українські льотчики мають одну перевагу. На більшій частині країни російські літаки літають над територією, контрольованою українськими військовими, які можуть переміщувати зенітні ракети, щоб погрожувати і збивати літаки.

"Україна ефективна в небі, тому що ми діємо на власній землі", – сказав речник ПС України Юрій Ігнат. - "Противник, який летить у наш повітряний простір, влітає в зону наших систем протиповітряної оборони".

Він описав цю стратегію як заманювання російських літаків у пастки протиповітряної оборони.

Декан Інституту аерокосмічних досліджень Мітчелла та головний планувальник авіаційної кампанії "Буря в пустелі" в Іраку Дейв Дептула сказав, що вражаюча продуктивність українських пілотів допомогла подолати недоліки їх чисельності. Він сказав, що зараз Україна має приблизно 55 бойових винищувачів, кількість яких скорочується через збиття та механічні несправності, оскільки українські пілоти "використовують їх до максимальних меж".

Президент України Володимир Зеленський неодноразово звертався до західних урядів з проханням поповнити українські ПС і просив НАТО забезпечити безпольотну зону над країною, крок, зробити який західні лідери поки відмовлялися. Словаччина та Польща розглядали можливість відправки винищувачів МіГ-29, на яких українські пілоти могли б літати за мінімальної додаткової підготовки, але поки що жодної передачі не було.

"Російські війська вже випустили по Україні майже 1000 ракет, незліченну кількість бомб", – сказав Зеленський у відеозверненні до Конгресу 16 березня, закликаючи надати більше літаків. - "І ви знаєте, що вони є, але вони на землі, а не в Україні - в українському небі».

Пан Дептула сказав, що передача цих літаків в Україну є надзвичайно важливою. - "Без поповнення запасів, - сказав він, - у них закінчаться літаки перш, ніж закінчаться пілоти".

Безпілотні дрони також є інструментом в арсеналі українських військових, але не в битві за контроль над повітряним простором. Україна користується озброєним безпілотником турецького виробництва Bayraktar TB-2, який смертельно ефективний для знищення танків або артилерійських установок на землі, але не може вражати цілі в повітрі. Якщо протиповітряна оборона України зазнає невдачі, російські літаки можуть легко їх знищити.

Image

Як і в інших аспектах бойових дій України, волонтери відіграють роль у повітряних боях. Волонтерська мережа спостерігає та прослуховує російські літаки, разраховує координати та приблизні швидкості та висоти. Інші приватні українські льотчики зняли зі своїх літаків новітнє цивільне навігаційне обладнання та передали його ПС, якщо це може стати в нагоді.

Бій повітря-повітря були рідкісним явищем у сучасній війні, є лише поодинокі приклади останніх десятиліть. Наприклад, американські пілоти не брали участь у значних повітряних боях з часів першої війни в Іраку в 1991 році. Відтоді американські винищувачі брали участь у повітряних боях лише кілька разів, збили 10 літаків у Балканських війнах та один літак у Сирії, за словами пана Дептули.

Андрій сказав, що у нічному небі покладається на прилади, щоб розпізнати позиції ворожих літаків, які, за його словами, завжди присутні. Він збив російські літаки, але йому не дозволили сказати, скільки і якого типу. Він сказав, що його система прицілювання може стріляти по літаках на відстані кількох десятків миль.

"Здебільшого я маю завдання вражати повітряні цілі, перехоплювати ворожі літаки", – сказав він. - "Я чекаю, поки ракета зафіксує мою ціль. Після цього я натискаю на вогонь".

Коли він збиває російський літак, каже він, "Я щасливий, що цей літак більше не буде бомбити мої мирні міста. І, як ми бачимо на практиці, це саме те, що роблять російські літаки".

Більшість повітряних боїв в Україні були нічними, оскільки російська авіація атакувала в темний час доби, коли вони менш вразливі до протиповітряної оборони. У повітряних боях над Україною, за словами Андрія, росіяни літали на ряді сучасних літаків Сухого, таких як Су-30, Су-34 і Су-35. 

Image

"У мене були ситуації, коли я наближався до російського літака на достатню відстань, щоб націлитися і стріляти", – сказав він. - "Я вже виявив його, але чекав, поки моя ракета зафіксується, а в той же час із землі мені казали, що в мене вже була випущена ракета".

Він сказав, що маневрував своїм реактивним літаком, щоб вичерпати запаси палива для ракет, що йдуть за ним. - "Час, який я повинен заощадити, залежить від того, наскільки далеко від мене була випущена ракета і яка ракета", – додав він.

Тим не менш, сказав він в інтерв’ю, яке відбувалось в ясний сонячний день: "Я все ще відчуваю величезний прилив адреналіну в своєму тілі, тому що кожен політ – це бій".

Андрій закінчив Харківське військово-повітряне училище, вирішивши стати льотчиком у підлітковому віці. - "Ні я, ні мої друзі ніколи не думали, що нам доведеться зіткнутися зі справжньою війною", – сказав він. - "Але вийшло не так".

Андрій перевіз дружину в безпечніший куток України, але вона, за його словами, не виїхала з країни. Днями плете саморобні камуфляжні сітки для української армії. За його словами, він ніколи не розповідає членам сім’ї, коли йде на чергування, та дзвонить лише після того, як повернувся з нічного вильоту.

"Мені потрібно лише використати свої навички, щоб перемогти", – сказав Андрій. - "Мої навички краще, ніж у росіян. Але, з іншого боку, багато моїх друзів, і навіть більш досвідчені, ніж я, вже померли".

Image

Источник New York Times   Автор: Maria Varenikova та Andrew E. Kramer