Україна намагається зменшити залежність виробництва дронів від китайських комплектуючих і шукає альтернативних постачальників, зокрема на Тайвані.
Це відбувається на тлі різкого зростання потреб армії у безпілотниках та ризиків, пов'язаних із контролем Китаю над глобальними ланцюгами постачання, пише The Guardian .
За чотири роки повномасштабної війни безпілотники стали одним із ключових елементів бойових дій. Їх використовують для розвідки, обходу систем оборони та ударів по цілях у глибині території противника. Водночас Україна поступово перебудовує власну промисловість під потреби війни.
Одним із нових завдань для українського оборонного сектору стало звільнення виробництва дронів від залежності від китайських компонентів. Україна звинувачує Китай у допомозі Росії товарами військового призначення, попри заперечення Пекіна. На цьому тлі Україна, а також європейські країни і США дедалі частіше розглядають Тайвань як альтернативного постачальника.
Тайвань має сильні позиції у сфері мікроелектроніки, навігаційних систем і батарей. Саме ці напрями є критично важливими для виробництва дронів. За оцінкою українського аналітичного центру Snake Island Institute, це робить Тайвань одним із найбільш перспективних партнерів для українських виробників безпілотників.
У 2025 році експорт тайванських дронів до Європи зріс більш ніж у 40 разів. Серед найбільших ринків були Польща та Чехія. За даними Research Institute for Democracy, Society and Emerging Technology, більшість цих дронів призначалася для подальшої передачі Україні, а європейські країни виступали посередниками.
Представник українського виробника дронів Vyriy Богдан Діордіца заявив, що використання тайванських компонентів уже не є рідкістю для галузі. За його словами, пошук альтернатив Китаю пов'язаний із ризиком подальшого посилення китайського експортного контролю.
"Тайвань із його сильними позиціями у напівпровідниках та електроніці є на 100% цінним партнером", - сказав Діордіца.
Водночас повністю відмовитися від китайських компонентів Україні найближчим часом буде складно. Китайські деталі залишаються дешевшими і доступнішими. Навіть комплектуючі, вироблені в інших країнах, часто залежать від китайської сировини, зокрема літію або рідкісноземельних магнітів.
Є обмеження і з боку Тайваню. Його нинішні виробничі можливості значно менші за потреби України, які вимірюються мільйонами дронів на рік. Тайванське виробництво поки що оцінюється у сотні тисяч одиниць. Крім того, тайванська продукція часто дорожча за китайські аналоги.
Гендиректор тайванської компанії Thunder Tiger Джин Су розповів, що його компанія передавала системи для тестування в Україні, але ціна залишається проблемою.
"Вони тестують, їм подобається, але вони не купують, бо це все ще занадто дорого", - сказав він.
Ще одним фактором є геополітика. Україна офіційно не визнає Тайвань і зберігає обережні відносини з Китаєм, який залишається її великим торговельним партнером. Тому значна частина співпраці відбувається непрямо - через Польщу, Чехію, США та інші країни. Формальної координації на рівні урядів майже немає, а основна взаємодія проходить між бізнесами.
Попри це, тайванські компанії намагаються закріпитися ближче до України. Деякі виробники вже створили потужності у Литві та Польщі. Тайвань також планує розвивати власну "некитайську" індустрію дронів до 2027 року і збільшити виробництво рідкісноземельних магнітів до 2030 року.
Окремий перспективний напрям - дрони зі штучним інтелектом. Міністерство економіки Тайваню пообіцяло підтримати сім високотехнологічних компаній приблизно на 10 млн дол. для розробки спеціалізованих чипів для безпілотників.
Для українських виробників головним критерієм залишається ефективність на полі бою. Як зазначив Діордіца, рішення про закупівлю компонентів визначатиметься не лише стратегічними міркуваннями, а й тим, що найкраще працює для військових.
"Ми створюємо зброю не під тиском ринку чи енергетики. Ми під тиском виживання", - сказав він.
