Українська збірна з ракетомоделювання привезла з Чемпіонату світу шість золотих медалей. Чемпіони вірять, що це допоможе українцям підкорити космос
Цього літа збірна України з ракетомоделювання виборола шість золотих нагород на чемпіонаті світу в США. Попри складні умови підготовки, наші юніори посіли друге загальнокомандне місце у неофіційному заліку, де їм довелося конкурувати з представниками 17 країн.
Українці літали "наосліп"
Ракетомоделювання – це технічний вид спорту, де учасники запускають власноруч розроблені ракети. В залежності від класу моделей ракет оцінювати можуть за відповідність до прототипу і реалізм, висоту чи тривалість польоту та точність посадки для радіокерованих ракетних планерів.
Наприклад, додатковий клас S2/P, в якому українці також отримали перемогу в особистому заліку, імітує політ ракети з космонавтом. Завдання спортсменів у такому разі – створити модель ракети, здатну доправити на певну висоту сире куряче яйце та посадити її на землю з неушкодженим ламким вантажем за певний проміжок часу.
За місяць до змагань українська збірна поїхала за кордон, щоб отримати американські візи. Через бюрократичні моменти спортсмени до останнього не знали, хто з них потрапить на чемпіонат.
Підготовка відбувалася у стислі терміни, тому що під час війни в Україні заборонені будь-які польоти. На конкурс спортсмени їхали вже з готовими моделями, але можливості випробувати їх на практиці майже не було.
"Можна сказати, ми літали наосліп. Це справді дуже складно", – каже Денис Мозок з Шостки, який посів перше місце у класі S4A - моделі планерів із прискорювачем на тривалість польоту. Також він є призером у кількох класах у командних заліках.
Можливість політати заздалегідь – це від 60 до 90% результату, залежно від класу змагань. "Потрібен "наліт", вміти ловити потоки", – каже Денис. Українським спортсменам довелося покладатися на попередній досвід і загальні розрахунки.
Складнощів додало те, що у конструкції моделей довелося вносити зміни, оскільки за пів року до чемпіонату організатори оновили технічні вимоги. У США "літають" на інших типах двигунів, ніж у Європі.
"У правилах було вказано, що в класі моделей на висоту польоту S1A потрібно літати лише на одноступеневих моделях, тому нам довелося повністю переробляти конструкцію під інші двигуни, більш жорсткі, більші за масою та розмірами", – пояснює Софія Фісун з Дніпра, яка виборола 1 місце у класі S1A — моделі ракет на висоту польоту та 1 місце у жіночому заліку в цьому ж класі.
Українські спортсмени були змушені змінити конструкцію своїх моделей на більш жорстку та міцну, але так, щоб водночас зберегти легку вагу.
Як проходили змагання
В Україні зараз не проводять змагань з ракетомоделювання, тому що закрите небо. Під час занять з ракетомоделювання спортсмени готуються до кубків етапу світу та на майбутнє, працюють над удосконаленням моделей. "Розробляємо нові технології, щось покращуємо", – каже Денис, який займається ракетомоделюванням з 2016 року.
На чемпіонаті світу Денис Мозок літав одразу у декількох класах – S3A (клас на тривалість польоту із парашутом), S4A (ракетоплан на тривалість польоту), у S6A (клас на тривалість польоту зі стрічкою) і у класі S8D (керований радіоракетоплан).
Найскладніший був клас S4A, в якому Денис посів перше місце, тому що спортсмен робив все за новою технологією: сам розробив 3D-модель крила, сам відфрезерував на верстаті та сам збирав цю модель.
"Я навіть не знав, як вона полетить, але вийшло, що добре. Можливо, тепер ми будемо робити так всі ракетоплани", – розповідає чемпіон.
Після другого польоту хлопець втратив модель, але її знайшов один з учасників української команди за два поля від змагань. Вони сіли на машину та поїхали за нею, щоб встигнути на третій заліковий політ. Це допомогло йому посісти 1 місце.
Як це допоможе будувати справжні ракети
Свою першу модель Денис Мозок зробив зі звичайного паперу А4, пінопласту і плівки у вигляді стрічки.
"Воно було коряве, але полетіло. Я отримав свої перші заліки й це мене дуже замотивувало. Багато хто думає, що ракетомоделювання – це просто сидіти в гуртку і щось робити. Але насправді це цікаво – зробити щось своїми руками та побачити результат", – згадує хлопець.
У 2021 році він зайняв третє місце у класі S3 – спочатку на чемпіонаті Україну, що традиційно організувала Федерація ракетомодельного спорту, а потім і світу. Також він є призером у кількох класах у командних заліках: "У нас в гуртку немає жодних обмежень. Кожен може пропонувати що захоче. Головне, щоб це показувало результат".
Зараз ракетомоделювання для нього не лише хобі, але й майбутня професія. Хлопець навчається на аерокосмічному факультеті Київського авіаційного університету, вже перейшов на другий курс.
"Мені подобається конструювати своїми руками щось пов'язане з космосом, небом, літаками, ракетами", – каже Денис.
Хлопець вірить, що досвід у ракетомоделюванні допомагає йому розуміти, що потрібно для справжньої ракети, що таке центр тяжіння, тиску: "Ти просто розумієш це на практиці й у майбутньому зможеш підкріпити формулами з фізики про аеродинаміку".
Ще одна українська чемпіонка – Софія Фісун з Дніпра, теж вважає, що ракетомоделювання – це набагато цікавіше, ніж просто займатися за підручником. Дівчина наразі навчається в 10-му класі, але також мріє про кар'єру в аерокосмічній сфері.
Колись вона з батьками побувала на тематичному фестивалі та побачила копії справжніх ракет. Це справило таке сильне враження, що дівчина пішла на гурток з ракетомоделювання. Софія займається близько чотирьох років, посідала призові місця на чемпіонатах у Болгарії та Словаччині.
"Я цікавлюся фізикою, математикою і таким чином могла побачити, як це все застосовується на практиці. Все те, що ти вивчаєш на заняттях, працює в житті. Формули допомагають вираховувати, як полетить модель. Це дуже класно і дає мотивацію розвиватися в цьому напрямку", – додає Софія Фісун.
За її словами, дівчат у сфері ракетомоделювання стає все більше. Софія ніколи не відчувала до себе особливого ставлення: "Якщо ти хочеш, ти зможеш це зробити".
Українські чемпіони мріють, щоб більше молоді поділяло їхнє захоплення: "У нас не дуже популяризований цей спорт. Коли більше людей – змагання проходять краще. Більший стимул боротися за перше місце".
